header_logo

Содержание / 2007 / Оружие и охота №8


Олександр ПОНОМАРЕНКО.



НА ПЕРШЕ ПОЛЮВАННЯ

Красиво жити, кажуть, не заборониш: інша справа, що цю красу кожен розуміє по-своєму. Для одних красиве життя — це коли тобі молоденька секретарка шість разів на день підносить каву; для інших — після тяжкого робочого дня засинати біля телевізора; для третіх — заздрити сусідові, що в нього є родичі десь в тихій Канаді — кожному, кажуть, своє. Воно-то так, але щоб по-справжньому жити якнайкрасивіше, потрібно бути мисливцем. У своєму дослідженні я поділюсь з початківцями, як стати мисливцем, щоб надалі Ваше життя було дійсно щасливим…

По-перше (це досить легко — і я починав саме з цього), потрібно переконати членів вашої родини, що в час економічної кризи працювати не обов'язково: рушниця, скільки б вона не коштувала, своє відпрацює. А навколо, куди не глянь, бігають дикі кабани, лосі: стріляй собі, продавай — і живи в своє задоволення.

По-друге (це не обов'язково, але бажано), слід мати свій автомобіль, краще два: легковий і мікроавтобус, щоб бути незалежним від своїх друзів-мисливців.

По-третє (це теж бажано), непогано мати мобільний телефон: це для того, щоб попереджувати членів вашої родини, що льот тільки-но розпочався, і ви затримаєтесь, а затримуватись, повірте мені, вам доведеться досить часто — справжній мисливець завжди затримується.

По-четверте (і це чи не найголовніше), ви не повинні бути злою людиною: цілитись, стріляти і навіть обскубувати качку ви маєте з любов'ю і ніжністю — саме в цьому і полягає сенс всього процесу.

…Коли все це у вас є, і ви зібрали потрібні кошти (мінімум 200$, максимум 2500$), ви дістаєте довідки та характеристики. З характеристикою, скажімо, у вас не виникне проблем: ви майбутній мисливець, отже — добропорядна людина, про що і вкаже ваше начальство. Довідку від психіатра і невропатолога вам дадуть миттєво: лікарю, особливо тепер, обов'язково захочеться спробувати м'ясо зубра, оленя чи навіть ведмедя. Гарно приготовлене, воно нічим не відрізняється від інших делікатесів. Значно складніше вам буде знайти вчителя фізкультури, який вчив вас у школі: він дає довідку із підписом директора школи, що не перелякав вас у 5 чи 6 класі. Але скажіть на Божу милість, хто питатиме вас коли і в якій школі ви навчались? І до того ж, вчителі фізкультури і директори шкіл ще більше, ніж лікарі, люблять дичину: лікарі хоч знають, що надмірне вживання м'яса робить людину кволою і лінивою (виняток складають мисливці: де ви бачили лінивого мисливця? Це — трудівники невидимого фронту, які зовсім скоро за Указом Президента виходитимуть на пенсію на 10 років раніше і матимуть всі можливі та неможливі пільги).

…Коли ви дістали всі довідки, одержали дозвіл у міліції (а для кожного міліціонера це просто щастя, що мисливців щороку більшає), ви одержите п'ять чи шість документів, купите собі рушницю і чекатимете собі офіційного дозволу на відкриття полювання на пернату дичину. Що брати з собою на перше полювання, говорити не буду: це свого часу чудово описав у своїх "Мисливських усмішках" Остап Вишня. Разів триста пострілявши качок (лисок, нирців), ви чекаєте іншого відкриття — на зайчика, ведмедика, кабанчика. Тут у вас можуть виникнути проблеми. Розумієте, вам краще кинути попереднє місце роботи і влаштовуватись кудись у міністерство або краще у якусь силову структуру. Влаштувавшись туди, вам не потрібно буде міркувати після пострілу, вцілили ви вепра чи ні: його вам прив'язуватимуть до дерева, і ви обов'язково вцілите. Друга проблема — це те, що вам потрібно буде купити два чи три нових холодильники: лось — це та сама вам корова, і яка різниця, стрілятимете ви її з ліцензією чи ні — м'яса однаково буде дуже багато.

P. S. Я розумію: Остапу Вишні чи Максиму Рильському було простіше — вони могли купити собі рушницю за два-три вірші; вашій матері чи тещі за таку лялечку для вас доведеться продати корову, але переконайте їх!!! Їхнє їм повернеться, обов'язково повернеться…Ні пуху Вам, ні пера!

ХОБІ ДЯДЬКА СЕМЕНА

Ну що можна зробити в серпні за один день простому смертному?.. Встати, наприклад, зранку, поснідати, потім піти на роботу і стомитись. Так стомитись, що вже й пива не хочеться; нашвидкуруч випити-таки те пиво, прийти додому, повечеряти, що Бог дав, ввімкнути і вимкнути телевізор (одне й те саме щодня), розгорнути і загорнути газету…

У дядька Семена інша робота, і він вам не простий смертний — він сам по собі. Робота — з дев'ятої до чотирнадцятої; все літо — відпустка, осінь — лікарняний. Ви, бачу, теж так хочете? Не буде діла. А хто буде піднімати економіку в гаслі рішень помаранчевої революції?..

…Зранку, ледь засіріє, дядько бере рушницю і йде чи їде (як хто повезе) на полювання, взявши з собою все необхідне: патрони, шматок сала, хліба, помідорів, чвертку (більше — ні: важко буде влучати). Дядько вбиває дичину по-різному: буває, одним пострілом — трьох, а буває, двадцятьма — одну, але найчастіше він зовсім не стріляє — нема по чому.

О 9.30 дядько вже вдома: качок, лисок, нирців, коли вбив, обскубує дружина, а ні — перехреститься: їй, бач, "горобців" не хочеться скубти — а де дядькові вбити того страуса? Втім, то її проблеми, а дядько стомився, і йому потрібно відпочити, нормально відпочити: швидко поснідавши, дядько бере вудку (пиво він візьме в генделику біля річки) і йде скупатись, а потім половити риби, щоб зняти нервовий стрес після полювання. Хай хоч клює, хоч не клює, дядько відпочиває. Клюне — буде короп, ні — дочка на базарі купить. Головне — посидіти, подивитись на поплавець, зосередитись і поміркувати, в який ліс їхати після обіду (нормального обіду) по гриби: краще все-таки в макарівський — там після грибів можна в магазині пива випити.

…Приїхавши з лісу з кошиком грибів і баночкою ожини, дядько каже дружині і дочці, що він дуже стомлений і з півгодини п'є на лавочці каву з коньяком, щоб не заснути після напруженого дня і бути бадьорим. Потім швидкими і вправними рухами чистить і сортирує гриби: білі — до білих, маслюки — до маслюків — дає настанови жінці і дочці, що з якими робити: смажити, сушити і консервувати, — а сам збирається до кума перетнутись у дурні "до дами". Треба відпочити: завтра знову напружений день. Полювання не буде, бо понеділок, а на риболовлю і по гриби потрібно встигнути, а ще — почистити рушницю, бо сьогодні, як бачите, у дядька просто не вистачає сил…

Ви теж, бачу, хочете влаштуватись на таку роботу? А хто ж підніматиме економіку в гаслі рішень помаранчевої революції?..

ДІД МИКИТА ДУМАЄ ПО-СВОЄМУ

Дiд Микита завжди думає... Завжди... З того часу, як закрили завод, i до сьогоднi, коли вiд нудьги i без нормальної роботи залишається лише одне — думати. І дiд думає. Тiльки по-своєму, а не так, як хоче того баба, син, онуки — в нього своя, суб'єктивна,точка зору на всi речi, i вiн вам не якийсь електорат чи пересiчний громадянин... Ну й словечко — пе-ре-сiч-ний. Нiби й корiнь у словi нормальний, а ось саме слово образливе. І ще дiд завжди дотримувався одного принципу: жiнку слухай, але роби навпаки. Це навiть не принцип — це життєве кредо. І не лише жiнку: дiд все i всiх критикує, i тiльки його критика, на його думку, має сенс. I коли йому хтось заперечує (нi, коли ще заперечує, то нiчого, але коли нав'язує свою точку зору), дiд, надриваючись вiд крику, вiдповiдає: "Хто ти такий? Ну, хто такий, ти знаєш, скiльки таких, як ти?.."

Ось i сьогоднi, чистячи рушницю, дiд мiркує про полiтичнi гасла та полiтичних лiдерiв. Ну ось, наприклад, — "думай по-українськи". Сам наказовий спосiб викладу цього гасла насторожує дiда, i дiд мiркує: як же вiн мiркував до цього часу, доки його не попросили мiркувати по-українськи, а раз просять — значить, чогось хочуть, отже, дiд їм ще пригодиться, от тiльки вiн ще не докумекав, як вiн думав до цього: iнші може й думали весь час по-українськи, а ось вiн — нi, вiн вам не пересiчний громадянин.

Дід — чесна i порядна людина i в опозицiї до будь-якої влади. До будь-якої... Одна агiтацiйна бригада подарувала дiду, разом з газетами та календариками, вудлище (тепер же всi намети агiтацiйнi на вудлищах, так дiд вiддав (хоч i сам рибалка) вудлище сусiдському пiдлiтку — йому не треба вудлище вiд бандитiв. І ще дiду цiкавий сам факт, що додумались вудлище для наметiв, а ось дiд зробить навпаки: з прапорцiв iз зображенням лiдерiв вiн робитиме вудлища, а газети (а вiн бере їх у всiх наметах) колись здасть в макулатуру, купить лотерей з десять "спортлото", заповнить в них числа, якi йому сняться, i зiрве джек-пот. Тут у дiда своя метода...

Так собi мiркуючи, ненароком наступив на сусiдську кiшку; та вiд болю подала голос, i дiд зрозумiв (чи не вперше) справжнiй контекст гасла "не так", тобто, не треба було наступати на кiшку. Але щодо самого гасла, то вибачте: ми й досi "маємо те, що маємо"- i це так, так що — забрехались, панове...

Дiду симпатична i селянська партiя, вiн любить читати "Сiльськi вiстi" — єдину, на його думку, нормальну газету, яку навiть читає баба, особливо рубрику "Вербиченька". У всiх iнших газетах щодня одне i те ж: той поїхав, той приїхав... І дiда бере злiсть: вони-то їдуть, а куди б йому махнуть i, як писав Висоцький, "за какие шиши". А їм-то можна їхать за державнi кошти. Дiду i Юля симпатична: хай би й вона — на неї й дивитись приємно. Не те, що в деяких: шайба — 7х8, як у львiвського автобуса.

Найбiльше дiду до вподоби "зеленi": дiд любить i лiс, i рiчку, але... Це маленьке "але" полягає в тому, що дід — мисливець... був колись, тепер — браконьєр. Один раз в рiк браконьєр — на вiдкритті полювання. В дiда просто немає грошей для внескiв i коштiв на перереєстрацiю; дiд рушницю сховав, а в мiлiцiї сказав, що вкрали. Сховав так, що нiхто не знайде; а на вiдкриття вiн обов'язково пiде в очерет, згадає добрi часи, хильне сто грамiв i стрiльне по чому-небудь...

Дiд має свою точку зору щодо комунiстiв; i ця точка зору неоднозначна. Вiн не може простити їм дiда, засланого в Сибiр, але подобається дешева горiлка, i не лише горiлка: i досi працює пилкою радянського виробництва — от де сталюка! А коли його просять показати пилку, дiд каже, що то не пилка, а годувальниця: пилка вдома. Не зрозумiли? Як хочете, але зрозумiйте одне: дiд завжди робитиме навпаки, якщо ви йому нав'зуєте свою точку зору, бо хто ви такi? Таких, як ви, знаєте скiльки? А дiд вам не якийсь електорат чи пересiчний громадянин — вiн думає по-своєму.

Думайте й ви.