header_logo

Содержание / 2008 / Оружие и охота №12


Полювання з гончаками



Полювання з гончаками

Полювання з гончаками є популярним завдяки своєму емоційному забарвленню та спортивному стилю його проведення. Головну родзинку та пікантність в цьому виді полювання створюють собаки. Їх яскрава робота створює атмосферу святковості, непередбачуваності та азарту, не залишає байдужими навіть випадкових людей, а мисливцям не дозволяє розслаблятися і вимагає сконцентрованості і готовності до стрільби по звірку, що з’явився несподівано. Сам голос породистих гончаків відзначається особливою аурою та акустикою, яка є неподібною до голосу звичайних дворових собак. Та й в домашній обстановці голос гончака відрізняється від такого на полюванні, а особливого відтінку набуває при гоні звіра. Ця пісня вводить в оману навіть таких тварин як вовки, і вони стрімголов тікають від такого співака, що робить можливим використання гончаків при полюванні на вовків. До речі, такі зграї гончаків колись були досить поширеними і в Україні. Кольцов Г.В. у своїй статті "О голосах гончих" так змальовує роботу гончаків по вовку: "Не далее 50 шагов от меня вывалил громадный матерый волк. Вопишка буквально хватала его за гачи, Тропило осой вился около него. Стрелять было нельзя. Волк пошел через лог, даже не спеша, по временам огрызаясь на собак. Собаки горячо вели его. Вопишка без перерыва лила свой приятный азартный залив. Тропило поддерживал ее. Но голос у него рядовой, некрасивый. Собаки сделали два круга и пошли полями к первому лесу… Гон все удалялся".

Полювання з гончаками не може бути браконьєрським, тому що з дзвінкоголосими помічниками далеко не заховаєшся і обов’язково привернеш увагу єгерської служби. Це полювання за свою кількавікову історію (адже застосування гончаків на полюванні відомо з XII століття, а описи гончаків і полювання з ними з кінця XVII століття) нікого на сторінки Червоної Книги не загнало і не зажене, бо воно не є надто добутливим, і в сучасному вигляді його проведення носить суто спортивно-любительський характер, де сам трофей не є головною метою, хоча й без нього будь-яке полювання втрачає сенс. Інколи бува так заслухаєшся пісні яку співають гончаки, то наближаючись, то віддаляючись у ближній ліс, що відпадає будь-яке бажання порушувати цю гармонію пострілом, а просто пропускаєш білопузого русака до другого кола — нехай "співають", адже вони так довго чекали цього свята відкриття сезону полювання на пушного звіра, і він такий короткий, що й не оглянешся як вже й закриття. Та в цьому мабуть вічна філософія нашого земного буття — все хороше чомусь завжди швидко закінчується.

Вихід в поле з гончаками ніколи не був і не буде таким добутливим як виїзд "нових" українців на "восьмиколісних" джипах на наші поля в нічний час, озброєних автоматичною зброєю за ціною більшою ніж річний дохід пересічного мисливця, які за одну таку "культурну програму" вбивають річну норму добування зайців декількох гончатників, не залишаючи до відкриття сезону навіть половини тієї чисельності зайця, яка могла б бути. Крім того тут слід додати варварські дії випалювачів трави весною, адже у вогні гинуть чи не всі перші виводки не лише зайців а всього біологічного різноманіття, недобитки потім щедро "поливають" гербіцидами та нітратами, а вже все після того, що збереглося до кінця винищують сучасні потужні широкозахватні борони, культиватори, сівалки, комбайни, косарки, машиністи яких не дотримуються навіть елементарних правил — починати обробляти поля з середини і потім рухатися до країв. Встановлено, що при скошуванні трави на 1000 га в середньому гине до 20 зайців, що є в кілька разів більше ніж добувають мисливці з цієї площі, а скільки разів на рік ми обробляємо поле? Тому саме ці люди є найбільш злісними браконьєрами, бо знищують левову частку популяцій польової дичини. Та саме гончатників, які цілий рік годують, доглядають та піклуються про своїх улюбленців, беруть участь у кінологічних заходах, сплачують держмито, членські внески, допуски до полювання, відстрілочні картки та ще ряд незрозумілих поборів, при закладених чотирьох патронах, чи випадково добувши двох зайців в один день, чи зайшовши десять метрів на чужу територію роблять злісними браконьєрами. А це все тому, що полюють гончатники в рік кількість днів, які може порахувати першокласник першої чверті, а "вельмишановні мотоциклісти та автомобілісти", які борознують наші поля починаючи з липня нікому не потрібні і ніби непомітні, а гроші які виділені на боротьбу з браконьєрством вигідніше і безпечніше покласти собі в кишеню і зробити вигляд єхидної собаки, що нічого страшного в нас не відбувається, мовляв зайців і так ніхто не переб’є. А в окремих регіонах України чисельність зайця настільки низька, що вона вимагає повного закриття полювання на декілька років.

Та мова в цій статті піде про інше. У зв’язку з розвитком мисливського господарства України (а хочеться сподіватися, що він безумовно буде відбуватися) в нас щорічно буде зростати кількість та площа приватних мисливських угідь, тому що це є необхідна реальність сьогодення, бо господарсько-організаторська діяльність УТМР щодо сучасних вимог до ведення мисливського господарства є морально і фізично застарілою і не виправдовує сьогоднішніх вимог та перспектив лише через те, що в їх угіддях ніколи не було і не буде оптимальної науково обґрунтованої чисельності дичини.

В мисливських угіддях приватної власності в першу чергу увага буде приділятися видам тварин від яких можна в найкоротший термін отримати найбільший прибуток, що як показує досвід є копитні: кабан, козуля, різні види оленів, лось, муфлон, трофейні особини яких коштують декілька тисяч доларів. Тому в добре організованих та впорядкованих господарствах чисельність копитних буде дуже високою. Це теоретичне узагальнення, виходячи з досвіду розвинутих країн Західної Європи, до яких ми так прагнемо долучитися. А полювання з гончаками в угіддях з високою чисельністю копитних тварин в такому вигляді як воно відбувається зараз стане не можливим. Та й самі власники мисливських угідь не допускають в свої угіддя гончаків. Справді в господарствах з високо розвинутим рівнем ведення мисливського господарства і як наслідок високою чисельністю копитних полювання з собаками типу наших гончаків ніхто не проводить, а гончаки виконують роль загоничів, та для пошуку підранків. Та й власники мисливських угідь не допускають гончаків у свої угіддя, мотивуючи це тим що вони розганяють дичину. Хоча будьмо відвертими доля правди в цьому є. Проте ця шкода буде мінімальною в тому випадку, коли собаки не будуть гонити копитних, а працювати виключно по профільних для них видів лисиці і зайцю та ігнорувати копитних. Причому таких гончаків мають різні країни. У Швеції мисливці розводять шведського гончака (шведський гамільтон), який дуже в’язко гонить зайців і зовсім не гонить козуль.

Тому в майбутньому особливу увагу слід звернути на племінну роботу з гончаками в бік роботи гончаків виключно по зайцю та лисиці і всяке ігнорування копитних. Потрібно всіма способами заохочувати тих собак які під час гону не переключаються на копитних, в основному козулю, а то й взагалі її ігнорують. Хоча це є природно гнати тварину яка залишає більше запаху і робота по якій набагато простіша, не вимагає від собаки стільки майстерності, сили чуття та якоїсь собачої інтуїції. Саме через це справжні гончатники в побуті називають козу "смердюх", яка є справжнім бичем гончатників. Тут потрібно віддати належне підготовці собаки та її нагонці. Ні в якому разі не можна брати молодого гончака на полювання на копитних, а тим більше стріляти з під нього козулю, чи кабана. Притравлений таким способом гончак в майбутньому буде ігнорувати звичні види зайця і лисицю, а вперто шукати і годинами гонити кіз, що нерідко робить молодого собаку непридатним для подальшого полювання, особливо в місцевості де є козулі. Саме тому першою дичиною яку слід добувати з під молодого гончака є виключно заєць та лисиця. А коли ви зрозуміли що ваш собака гонить кіз необхідно всіма способами відкликати або зняти собаку, дати їй заспокоїтись і вже після цього пошукати свіжий слід зайця чи лиса. В перші роки нагонки гончака йому необхідно дати зрозуміти, що вас цікавить виключно заєць та лисиця і згодом такий собака перестане зовсім гонити кіз.

Корисні функції від полювання з гончаками:

— при полюванні з гончаками залишається найменша кількість підранків серед всіх видів полювань;

— тільки з гончаками можна успішно полювати на вовко-собачі гібриди, які останніми роками почали з’являтися в багатьох регіонах України, особливо лісостеповій;

— відома всім гончатникам закономірність, що гончаки краще і частіше гонять саме самців зайця, рідше самок і ще рідше молодь. А мисливці польовики, які полюють без гончаків способом "підкова" добувають дві третини зайчих (зайчихи на лігві сидять значно міцніше і зриваються вже в останній момент коли от-от наступиш на неї; самці ж не витримують довго і почувши шум, шурхіт зриваються з лігва, залишають слід і запах, що тут же робить їх об’єктами переслідування собаками);

— зайці після полювання на них з гончаками робляться більш обережними, фізично витривалими та більш ретельно маскують сліди під час направлення на днівку, що сприяє їх кращому адаптивному пристосуванню до природних ворогів;

— в місцях полювання з гончаками вовки майже ніколи не зустрічаються, а бродячі надовго не затримуються;

— в деяких регіонах (обширні очеретяні зарості, плавні рік, лозняки та по чорнотропу, коли лисиця не нориться) не можливо успішно полювати та вести боротьбу з лисицею без застосування гончаків;

— в останні роки у зв’язку з теплими та малосніжними зимами лисиця мало нориться, тому ефективний спосіб її добування — гончаки.

Та нам слід пам’ятати що ті корисні функції можуть бути втілені в реальне життя, якщо ми будемо мати в’язких собак, що працюють виключно по зайцю та лисиці, ігнорують копитних, є позивистими, швидко виходять на ріжок тощо.