header_logo

Содержание / 2010 / Оружие и охота №10


Так куди ж подівся заєць



Так куди ж подівся заєць?

Віктор ГОРОБЕЦЬ

Жизнь этих грызунов это непрерывная цепь несчастий нужды и страданий; за ними по пятам следуют их родные братъя, осторожность и предусмотрительность, за которыми следует, вырастая до колоссальных размеров, и всем известная трусость заячъя вызывающая более насмешки, чем сочуствие. Вся армия наших диких животных, как млекопитающих, так и птиц посылает шпионов, лазутчиков, и убийц против миролюбивого и беззащитного, чтобы превратить тихий рай его полей и лесов в место притеснения и смерти. Человек держит наготове тысячу различных средств, чтобы погубить беднягу. Он как разбойник прокрадывается ночъю во время тумана в лес и в проходе кладет проволочную петлю в которую и попадает шея невинного существа, и в ней оно погибает ужасной смертию от удушения.

"Жизнь животных Брема" том 1,

изд. С.Петербург, 1909 г.

На тривіальне запитання поставлене в заголовок кожен, і мисливець, і людина яка до цього благородного заняття не має жодного відношення, знає точну відповідь: "Вибили бандюки на джипах". Абсолютно вірна і аргументована відповідь. Але, на мій погляд, проблема набагато складніша. Процес деградації популяції зайця почався у 80-х роках, коли на кожен гектар просапних культур виливалися десятки літрів абсолютно неефективних пестицидів. Невикористані, прострочені пестициди закопувалися в землю в неймовірних кількостях, це я можу стверджувати як бувший головний агроном одного із радгоспів на Криворіжжі. Надмірне використання пестицидів призвело до, майже, повного знищення пернатих хижаків, які знаходяться на вершині харчової піраміди. Акумулюючи накопичені в гризунах, якими вони живилися, пестициди чисельність пернатих хижаків знизилась майже до нуля. Побачити в 80-ті роки жижого птаха було рідкістю. На цю тему була маса публікацій, особливо німецьких авторів, про повністю незапліднені яйцекладки сапсана, канюка, великого та малого яструбів, лунів. А, також, про яйцекладки в яких шкаралупа наскільки слаба, що під час насиджування розтріскується. При відсутності пресу з боку хижих птахів, та цінах на шкірку лисиці-єнотовидного собаки, яка дорівнювала середній місячній зарплаті, чисельність ховраха досягла піку. Закономірно, що надмірна щільність популяції призвела до масової епізоотії, в результаті якої в 1992-1994 роках чисельність ховраха впала до рівня, коли популяція розрідилася наскільки, що вид, більш за все, не зможе відновитися.

Оскільки в харчовому ланцюгу ховрах займав дуже важливу роль, його зникнення потягло за собою повну зміну харчових взаємовідносин. Із початком розвалу СРСР змінилася система ведення сільського господарства. Фермерські господарства зовсім по новому почали використовувати пестициди та добрива, кожен кілограм яких використовувався десяток раз прорахувавши їх доцільність. Із середини 90-х на Криворіжжі почали з’являтися види пернатих хижаків, яких багато років не бачили. Масово з’явився канюк, малий і великий яструби, масові осінні концентрації кібчика. Цей час один із журналістів назвав "лихие девяностые". Тоді-ж на сцену виходять "братки", улюбленим заняттям яких були гонки по озимині із стрільбою по всьому живому. Чисельність лисиці, яка харчувалася мишами на зарослими двометровими бур’янами сільгоспугіддях, досягла піку. Ціни на хутро лисиці-єнотовидного собаки впала до мінімуму в зв’язку із масовим використанням штучного хутра. Згодом покинутих, забур’янених сігльгоспугідь майже не залишилось і харчовий прес із мишовидних гризунів, армією пернатих хижаків, лисиць і бродячих котів, собак перенісся на молодняк зайця. Браконь’єрство до цих пір нікуди не поділося. Плюс відсутність солонців, які спонукають відшукувати старі звалища із сільгоспдобривами і, таким чином, труїтись. В деяких угіддях біля великих міст популяція зайця наскільки розріджена, що починаються проблеми із заплідненням, пошуком статевого партнера. Єдиним надихаючим на оптимізм фактом для мене є розмова із працівником агрохолдингу "Агро-союз". Купуючи молодняк фазана для випуску в угіддя, розговорилися із чоловіком ім’я якого, на жаль, я не запам’ятав. Обговорюючи ситуацію в мисливському господарстві — почув таке: "Декілька років назад всі угіддя (декілька тисяч гектарів) були обгороджені виритим екскаватором ровом. В тому році на відкриття полювання по зайцю добули всі члени колективу до десятої ранку".