header_logo

Содержание / 2000 / Оружие и охота №12


Нетипові схеми роботи автоматики стрілецької зброї



Останнім часом в багатьох країнах світу розроблені власні програми створення перспективних зразків стрілецької зброї та боєприпасів, які повинні забезпечити підвищену ефективність виведення з ладу захищених цілей.Вважається, що вирішальну роль у підвищенні ефективності застосування комлексу "зброя – патрон" відіграють пробивна (вражаюча) здатність куль та ймовірність влучання в ціль. А найбільший вплив на цю ймовірність має щільність автоматичної стрільби, як основного виду стрільби в умовах сучасного бою.Але тут конструктори зброї зіткнулися з парадоксальною ситуацією, коли покращення одного параметра веде до погіршення іншого. Для підвищення пробивної здатності куль необхідно збільшити потужність патронів, а для покращення щільності стрільби в автоматичному режимі — навпаки, зменшити відбій, а отже і потужність використовуваних боєприпасів.

Вже кілька десятиліть ведеться пошук можливих шляхів розв’язання цієї проблеми. Основними напрямками пошуку були: – застосування боєприпасів з багатьма вражаючими елементами; – стрільба у високому темпі фіксованими чергами (по 2–3 патрони); – створення принципово нових схем роботи автоматики зброї, завдяки чому можливо зменшити вплив відбою і т. п.

Але зазначена проблема залишається актуальною і сьогодні. Одним з напрямків її вирішення є використання так званих змішаних схем роботи автоматики у найбільш перспективних зразках зброї.

Мал.1.Схема трилисника

Для кращого розуміння суті цих схем коротко нагадаємо існуючу класифікацію стрілецької зброї в залежності від способу використання енергії порохових газів. Більшість авторів виділяють три типи систем її автоматики ("Очерк об оружии", "Зброя та Полювання" № 1, 2000):

Мал. 2.Схема роботи автоматики систем з індексом 000:

А — ведучий виступ личинки

Б — фігурний паз затвора

В — бойовий виступ личинки

  1. Ствол
  2. Ствольна коробка
  3. Гільза
  4. Поворотна личинка
  5. Пружина затвора
  6. Затвор
  7. Зворотна пружина

– системи з відкатом вільного (напіввільного) затвора; – системи з відкатом затвора, зчепленого з рухомим стволом; – системи з відводом порохових газів з каналу ствола.

Ми пропонуємо свій варіант класифікації схем роботи автоматики за трьома ознаками. Скористаємось так званою схемою трилисника (мал. 1). На схемі (три малих кола всередині великого) зображено типові схеми роботи автоматики, а зони їх перетинання — це і є системи змішаного типу. Отже, схеми роботи автоматики відрізняються за наявністю (відсутністю): – вільного затвора; – рухомого ствола; – відводу порохових газів.

При цьому, наявність ознаки в системі позначимо 1 (або +), а її відсутність — 0 (або –). Порахувавши вісім можливих комбінацій цих ознак, отримаємо: 000, 001 ,010, 011, 100, 101, 110, 111.

Мал. 3.Схема роботи автоматики систем з індексом 110:
  1. Ствол
  2. Рамка
  3. Затвор
  4. Зворотна пружина
  5. Пружина ствола
  6. Гільза

При такому позначенні типові схеми автоматики матимуть індекси з однією 1, а змішані схеми — з двома (трьома): Наприклад, 100 — системи з вільним затвором; 010 — системи з рухомим стволом; 001 — системи з відводом газів.

Тоді схеми змішаного типу отримають такі індекси: 110 — системи з вільним затвором і рухомим стволом; 011 — системи з рухомим стволом і відводом порохових газів; 101 — системи з вільним затвором і відводом порохових газів.

Наведемо кілька прикладів застосування змішаних схем роботи автоматики в існуючих зразках стрілецької зброї.

Групу систем , позначену індексом 110, представляє пістолет І.Я. Стєчкіна "Пернач". Його автоматика працює за рахунок відкату вільного затвора. У крайньому задньому положенні затвор вдаряється у масивний підпружинений ствол, котрий може відкачуватись на 5 мм. Це дозволило значно зменшити імпульс відбою, що передається на рамку пістолета, тобто покращити стійкість зброї при автоматичному режимі стрільби, що в свою чергу покращує щільність влучень.

Мал. 4.Схема роботи автоматики систем з індексом 101:
  1. Ствол
  2. Затвор
  3. Рамка
  4. Поршень
  5. Циліндр
  6. Зворотна пружина

Прикладом групи систем, позначених індексом 101, може бути пістолет фірми "Хеклер і Кох" Р7. В його конструкції втілено так званий принцип Барнетцке, при якому частина порохових газів під час пострілу відводиться через отвір, зроблений у стволі, в спеціальний циліндр, де вони тиснуть на жорстко зв’язаний із затвором поршень, у напрямку протилежному його відкату. Завдяки цьому вдалося зменшити масу і швидкість пересування затвора, а значить і імпульс його відбою.

Групу систем з індексом 011 розглянемо на прикладі автомата конструкції Г. Н. Ніконова — АН–94. До речі, саме цей автомат було представлено на конкурсі на перспективний автомат під назвою "Абакан". Автоматика зброї функціонує за рахунок відводу порохових газів з каналу ствола. Крім того, в конструкції автомата було реалізовано так званий принцип накопичення імпульсу відбою. Суть цього принципу полягає в тому, що перші 2 (або 3) постріли відбуваються у високому темпі (1800–2000 постр./хв.) протягом одного відкату ствольної групи всередині нерухомого корпусу під дією відбою. При цьому, всі кулі черги завчасно залишають канал ствола, тобто ще до того, коли ствольна група досягне крайнього заднього положення і передасть сумарний імпульс відбою в плече стріляючому. Тому вся черга потрапляє в ціль з мінімальним розсіюванням.

Залишилося розглянути ще дві групи схем дії автоматики: 000, 111. Як видно з позначень, до першої групи входять системи, що мають зчеплений затвор, нерухомий ствол і не мають відводу порохових газів з каналу ствола. Другу групу складають системи з вільним затвором, рухомим стволом і відводом порохових газів.

Мал. 5.Схема роботи автоматики систем з індексом 011:

А — ведучий виступ затвора

Б — фігурний паз затворної рами

В — бойовий виступ затвора

  1. Корпус
  2. Ствол
  3. Газова камера
  4. Газовий поршень
  5. Ствольна коробка
  6. Затвор/li>
  7. Затворна рама
  8. Зворотна пружина
  9. Демпферна пружина
  10. Гільза

Прикладом системи, яка відноситься до першої групи, є гладкоствольна рушниця італійської фірми "Бенеллі" М3 Супер 90. Ці системи відрізняються наявністю в їх конструкції так званого "інерційного тіла", що являє собою досить масивну деталь, не зв’язану жорстко з іншими деталями зброї. Тому при пострілі, коли вся зброя під дією відбою рухається назад, "інерційне тіло" за рахунок власної інерції прагне залишитися на місці, а отже зміщується відносно зброї вперед, стискаючи при цьому спеціальну пружину. Після пострілу, коли всі механізми зброї припиняють рух, "інерційне тіло" під дією стиснутої пружини рухається назад, здійснюючи перезаряджання зброї. В такій системі віддача також частково гаситься за рахунок зустрічного руху двох "інерційних мас".

І, нарешті, групу схем роботи автоматики з індексом 111 представляє модель "Збалансований стріляючий модуль", нещодавно запатентована автором цієї статті. Модуль складається зі ствола з прицільним пристроєм, закріпленим у передній частині ствольної коробки. В середині містяться спусковий механізм, затворна рама із затвором і зворотний механізм, а у вікно модуля вставлено магазин з патронами. Модуль може бути покладений в основу конструкції при створенні перспективних зразків стрілецької зброї різних калібрів і призначення (від штурмового пістолета до крупнокаліберного кулемета). В залежності від призначення модуля монтуються і органи керування стрільбою.

Мал. 6.Схема роботи автоматики системи з індексом 111 ("Збалансований стріляючий модуль"):
  1. Ствол
  2. Ствольна коробка
  3. Патронник
  4. Затвор
  5. Затворна рама
  6. Зворотна пружина
  7. Демпферна пружина
  8. Гільза

Метою цього винаходу було покращення щільності автоматичної стрільби за рахунок взаємної компенсації різнонаправлених імпульсів, що виникають у процесі роботи автоматики.

Досягнути цього можна за рахунок розташування газової камери. У "збалансованому стріляючому модулі" газова камера розташована безпосередньо у каналі ствола між нарізною частиною і поздовжньо-ковзаючим, з’єднаним із затворною рамою патронником; затвор при пострілі несчеплений із стволом, а зворотний механізм містить дві пружини: зворотну, що підперає затвор, і демпферну, що підперає затворну раму.

Автоматика модуля функціонує у такий спосіб: при пострілі під тиском порохових газів куля рухається вздовж каналу ствола. Водночас порохові гази тиснуть на стінки газової камери, утвореної заднім торцем ствола і переднім торцем патронника (газового поршня). Рухаючись назад, патронник штовхає затворну раму, стискаючи демпферну пружину.

Крім того, порохові гази тиснуть на затвор через дно гільзи, але площу переднього торця патронника і співвідношення мас затворної рами і затвора підбирають таким чином, щоб прискорення рами перевищувало прискорення затвора. Тому до вильоту кулі з каналу ствола патронник залишається закритим затвором.

За цей час затворна рама із затвором відходить на задану відстань. Після вильоту кулі з каналу ствола тиск порохових газів на патронник різко зменшується і він разом із затворною рамою зупиняється, а затвор по інерції продовжує рухатись назад, стискаючи зворотну пружину і здійснюючи екстракцію стріляної гільзи.

При переході до свого крайнього заднього положення затвор співударяється з стінкою затворної рами, котра на цей момент вже рухається вперед під дією стисненої демпферної пружини. При зіткненні їхні імпульси взаємопоглинаються, не заподіюючи удару по задній стінці ствольної коробки.

Далі, під тиском пружин зворотного механізму, затворна рама і затвор рухаються вперед. При цьому, затвор захоплює з магазину черговий патрон, досилає його в патронник і закриває його.

Якщо спуск залишається натиснутим, цикл автоматики повторюється знову.

Завдяки такій конструкції і послідовності роботи автоматики модуля протилежно направлені імпульси від самого пострілу і роботи газової камери виникають одночасно і взаємопоглинаються, а імпульс затвора в крайньому задньому положенні гаситься за рахунок зіткнення із затворного рамою, що рухається назустріч.

Завдяки своєму так би мовити синтетичному характеру змішані схеми автоматики дають можливість поєднувати позитивні якості типових схем з відводом порохових газів з каналу ствола.

Беручи до уваги все зазначене вище, можна зробити висновок, що змішані схеми роботи автоматики стрілецької зброї ще далеко не вичерпали свій потенціал по зменшенню впливу відбою на щільність стрільби в автоматичному режимі і тому потребують всебічного вивчення та застосування.