header_logo

Содержание / 2002 / Оружие и охота №2


Хроника натаски курцхара

Рядом с охотником

Повертаючись з кожної прогулянки, я ретельно оглядав собаку і кожного разу знімав по декілька кліщів, які вже встигли причепитися до тварини. В цьому році цих паразитів було аж занадто. Одного разу я не помітив двох, які насмокталися крові і провисіли на собаці більше двох діб. Через тиждень Аза відмовилась їсти, стала млява і безвилазно сиділа в будці, ні на що не реагуючи.

Я не став чекати розвитку подій, посадовив собаку в машину і відвіз у ветлікарню, де йому зробили ін'єкцію проти піроплазмозу. Через день ще – два уколи. Дні за два моя улюблениця трохи «піджила», а через тиждень була вже цілком здоровою. Не відвези я її відразу до лікарні, через дві доби вона сконала б від паралічу. Запобігливих щеплень проти піроплазмозу зробити не можна, і якщо ви бачите, що кліщів розвелося занадто багато (як було в травні минулого року, що відзначалось і в пресі, і власниками собак), то краще зовсім утриматися від прогулянок на природі. Перестраховка у цьому випадку себе виправдовує. Тим більше, що відпрацювати пошук собаки можна за тиждень і в іншому місяці літа, коли кліщів вже не буде.

Та, як відомо, біда одна не ходить. Від уколів, які Азі давали в шию, утворилася гематома, а потім і пухлина з кулак завбільшки. Кінець місяця і початок червня я провозився, лікуючи тварину. Становище склалося дуже погане. 17 червня повинна була відбутися обласна виставка мисливських собак, де я мав намір виставити Азу, щоб отримати на неї паспорт. Існувало два варіанти. Або виставляти собаку в такому вигляді як він є, або робити операцію по видаленні пухлини. І в першому, і в другому випадку розраховувати на добрий результат або взагалі на участь у виставці не доводилося. Я вирішив, що виставка – виставкою, а собака – жива істота, і взявся лікувати його. Кожного дня я тричі робив сухі гарячі компреси з піску і солі, прикладав їх до хворого місця. На щастя пухлина скоро почала спадати і за чотири дні до виставки зникла зовсім. Мій собака був в повному здоров'ї і красі, міг змагатися з ким завгодно. Підтвердилося це на обласній виставці мисливських собак, де Аза стала найкращою серед сук курцхаарів в молодшій віковій категорії, і експерт-кінолог Всеукраїнської ради УТМР Наталя Томіна поставила оцінку «дуже добре» – найвищу оцінку для даної категорії.

Після виставки я з завзяттям кинувся у поле, а вірніше в придеснянські луки продовжувати натаску, якою ми з вищезгаданих причин не займалися майже місяць. Після першого ж виїзду на природу мій запал дещо впав і ось з якої причини. Червень – місяць тиші та спокою. Саме в цей час птахи висиджують пташенят, і турбувати їх некоректно з погляду мисливської етики, і більш того, злочинно, бо перелякані птахи найчастіше кладку яєць кидають напризволяще, чим відразу ж користуються сірі ворони та сороки, знищуючи яйця або пташенят. Впевнено прочісуючи ділянку лугу «човником», Аза раз у раз наштовхувалась на гнізда, а пташки пурхали у неї біля носа і намагалися відвести від гнізда. Звичайно, нічого, окрім шкоди, з такого навчання бути не могло. Я вирішив відкласти натаску до липня, коли підросте «молодь» болотної дичини. До речі, молоді птахи чудово тримають стойку собаки і далеко, після того, як злетять, не відлітають.

В перших числах липня ми приїхали на ще раніше облюбовану мною підтоплену ділянку лугу, де в минулих роках я зустрічав багато бекасів. О шостій годині ранку, завівши Азу проти вітру, я пустив її у пошук. Вона відразу збуджено кинулася у воду, жадібно втягуючи носом повітря. Не пройшли ми і 50 кроків, як з гучним тріском в повітря піднявся табун крижнів, голів у п'ятдесят. Ідемо далі. Крижні зриваються парами, по троє або по п'ятеро. Неподалік від собаки піднявся зі своєрідним криком бекас. Ніякої реакції. Вся увага собаки звернена на крижнів, запах яких такий принадний і забиває всі інші. Все зрозуміло. Ми натрапили на кормову базу качок, що само по собі і не погано, але для навчання собаки не підходить. Витоптувати крижня я і сам можу. А мені потрібен собака, який сам знайде дичину, зробить по ній стойку (тобто вкаже мені, де та дичина знаходиться), за моєю командою підніме її на крило і подасть збиту. А крижень ніякої стойки не витримує, зривається і тим самим дуже розпалює собаку.

Ось так роздумуючи, я взяв собаку на повідок і, незважаючи на його протести і опір, почвалав у напрямку машини. Сонечко вже зійшло і пригрівало. Відійшовши далеченько від болота, я пустив собаку по конюшині. Йдучи неквапливо до машини та поглядаючи на Азу, я розмірковував, де б знайти болото з бекасами, але без крижня. Раптом краєм ока помічаю, як мій собака робить чітку поводку, а потім завмирає у стойці. Підходжу до нього – стоїть мертво, тільки очі втупив у одну точку. Ще пару кроків – і поперед мене зривається перепел, пролітає сотню метрів і падає в конюшині. Ось і відповідь на всі питання. Перепілка! Кращого учбового матеріалу для підготовки лягавої годі й шукати. Не буду довго розповідати і описувати, що ми робили далі. Скажу тільки, що сюди ми приїздили майже щодня, як у школу на уроки, і весь місяць тренувалися на цьому клаптику конюшини, де оселилося не більше десятка перепілок. Звичайно, Чернігівщина – це не Миколаївшина або Херсонщина, де завзято полюють на перепелів. Для нашої місцевості перепілка – нечислений, місцями рідкий птах, на якого майже ніхто не полює. Та для вишколу лягавої він ідеальний. Добре тримає стойку, після підйому на крило далеко не відлітає. З одним перепелом можна відпрацювати до 5 стойок. Натаскавши собаку по перепілці, можна сміливо переходити до болотної дичини.

Настав серпень. До відкриття полювання лишився один тиждень. Мій собака закінчив, так би мовити, перший клас навчання. Що з ним буде далі – покаже перший мисливський сезон у його житті. Багато залежить і від мене. Адже навіть ідеального лягавого собаку можна повністю зіпсувати, а посереднього – довести до ідеалу. Я не професіонал, і це мій перший лягавий собака. Але вирощуючи і спостерігаючи за ним, наважусь дати деякі поради мисливцям, які бажають придбати курцхаара.

1. Якщо є можливість – тримайте собаку цілий рік на подвір'ї.

За наявності добре утепленної будки та гарного жирного харчування ваш собака буде чудово себе почувати і за низьких температур. До того ще відростить гарний, густий підшерсток.

2. В травні краще відмовитись від прогулянок на природі, якщо вам стало відомо про наявність кліщів, особливо, коли їх дуже багато. Цю інформацію можете отримати від собаководів або з преси.

3. Своєрідність курцхаара полягає у тому, що він дуже податливий і легко навчається. Як то кажуть – все хапає на льоту (погані звички також). Тільки треба виявити наполегливість і, як не дивно, чемність і такт. Якщо ви будете кричати і, більше того, бити собаку, у вас нічого не вийде. Можливо, такі методи іноді і виправданні в навчанні інших порід собак, але це не для курцхаара. Таким чином ви виховуєте курцхаара, а він, в деякій мірі, вас.

4. Ідеальною пташкою для натаски є перепел. В багатьох посібниках пишуть, що починати натаску потрібно з дупеля або бекаса. Але чисто «дупелиних» або «бекасиних» угідь не існує (принаймні там, де я живу). Заводячи собаку на луг, я не знав, що він може причуяти. Це міг бути бекас або деркач, лиска чи крижень. Виходило, як у лотереї, я не знав, чого очікувати. А з перепелом все зрозуміло. На ділянці зі скошеним житом або конюшиною ніякої дичини, крім цього птаха (хіба що зрідка може попастися табун куріпок), бути на може. До того ж, до кінця серпня він подає голос, який ні з чим іншим не сплутаєш.

Але найкраще навчання для собаки, як і для її господаря, – це практика. Новий мисливський сезон стане дебютом для мого курцхаара Ази і, мабуть, де в чому для мене також.