Стаття присвячена виявленню та обговоренню найважливіших проблем оптимізації і правового регулювання дій підрозділів спеціального призначення збройних формувань України на основі проведеного аналізу зарубіжних джерел.

Підрозділи спеціального призначення здавна існували в збройних силах багатьох держав. Вони складалися з найбільш підготовлених бійців, оснащувалися найкращою зброєю і використовувалися для рішення не стандартних бойових задач, котрі докорінно змінюють обстановку на полі бою, або, у цілому, у війні. Як приклад використання ПСП у давнину можна привести легендарний бій 300 спартанців на чолі з царем Леонідом в ущелині поблизу Фермопіл із перським військом. 300 найкращих спартанців із грецьких військ були відібрані та оснащені зброєю, виготовленою кращими ковалями. Для бойових дій була вдало вибрана ущелина. Ціль бою — затримка перських військ для забезпечення розгортання основних військових частин.

У США прабатьком усіх спеціальних операцій вважають майора Роберта Роджерса, що при створенні регулярних загонів рейнджерів у 1756 р. сформулював 19 основних принципів тактики рейнджерів, так званих "постійно діючих наказів майора Роджерса", що і зараз не загубили своєї сили й актуальності.

ПСП можна назвати і козачі формування в Росії. Вони також були добірними військами, мали своє озброєння і застосовувалися для не стандартних операцій, результати яких змінювали обстановку під час бойових дій. Так, у Вітчизняній війні 1812 р. козачі підрозділи брали участь у рейдах по тилах супротивника, здійснювали розвідку, організовували партизанський рух. У якості ПСП часів Вітчизняної війни 1812 р. діяли і підрозділи єгерів ("мисливців"). Їх використовували для розвідки та у якості снайперів. Навідмінність від спорядження звичайних піхотних частин у єгерів були укорочені нарізні рушниці і форма одягу зеленого кольору для поліпшення маскування.

В роки Першої світової війни для ведення розвідки в тилу ворога формувалися загони "мисливців" із найбільш підготовлених бійців піхотних і козачих (пластунських) частин. Задачами, що ставилися перед ними, було проведення військової розвідки, захоплення "язиків", виявлення розвід-диверсійних груп супротивника в тилу своїх військ. На озброєнні в них знаходилися як штатне піхотне озброєння, так і холодна зброя, котра використовується для безшумної поразки супротивника.

Під час Другої світової війни ПСП значною мірою виділялися з традиційних підрозділів підготовкою, озброєнням і бойовими задачами, що котрі вони виконували.

Найбільше підготовленими були і є ПСП США, Великобританії, Німеччини й Італії.