Весняне полювання на Україні було традиційним заняттям. До 1924 року воно було популярне і носило масовий характер. Проте дискусія про його заборону відбувалася вже і в ті далекі часи, які відрізнялися від сьогоднішніх набагато більшою кількістю дичини в наших угіддях та значно меншою кількістю мисливців. 5-й з’їзд Всеукраїнського союзу мисливців і рибалок, який відбувся листопадом 1924 року, постановив припинити на території УРСР весняне полювання на всі види дичини. Та вже 6 лютого 1925 року, на засіданні ЦР, ВУТМР порушила клопотання перед Наркомземом про дозвіл такого полювання до 1 травня на відкритих водних просторах, але не в місцях гніздування водоплавної дичини, внаслідок чого 1925 року весняне плювання відбулося в 36 округах з 46. Із 1926 року весняне полювання в Україні було заборонено, і вперше за 77 років весняне полювання було проведено в 2002 році, що закономірно викликало бурхливі реакції у громадськості.
На сьогоднішній день серед науковців, природоохоронців та спеціалістів мисливського господарства не існує єдиної точки зору щодо проведення весняного полювання, проте абсолютна більшість науковців, професійних орнітологів, виступають проти весняного полювання. Суто з економічної точки зору — це добре, бо весняне полювання є прибутковим, і в сезон 2002 року 787 мисливсько-рибальських господарств перерахували до Держбюджету близько 10 млн. гривень. Та, на жаль, весняне полювання має різко негативний прямий і опосередкований вплив на стан популяцій всіх мисливських і не мисливських птахів, і ніхто не порахував збитків від походів мисливців весною. Тому економіко-еколгічні втрати від такого полювання є набагато більшими і глобальнішими, ніж разовий прибуток окремих господарств. Це підтверджують дослідження канадських вчених після дозволеного сезону (1999/1999-2000 роках) весняного полювання на білу гуску. Завдяки радіопередавачам, які прикріпляли до гусей, було виявлено, що до відкриття полювання місць гніздування досягали 85% самок, із них приступали до гніздування — 56%. В роки з відкритим весняним полюванням лише 28% самок досягнули місць гніздувань і тільки 9% гніздувалися!
Птахи, виснажені зимівлею, довгими перельотами, замість відпочинку на місцях зупинок, розганяються мисливцями, перебувають під постійним стресом призводячи до загального виснаження, ослаблення організму. В кінцевому результаті це призводить до зменшення кількості гніздових пар та яєць в кладці, зменшення життєздатності пташенят. Ревним прихильникам весняного полювання слід нагадати що утворення пар у всіх гусей, лебедів та деяких качок проходить задовго до початку розмноження ще в місцях зимівлі, та в період весняної міграції, тому будь-яка загибель особин призводить до зменшення гніздових пар у поточному році. Та й весняний трофей через низьку цінність м’яса внаслідок виснаження в місцях зимівлі та довгими перельотами немає ніякої цінності.
Дуже негативний вплив під час проведення весняного плювання має фактор турбування. Це період масового розмноження не лише птахів але всіх звірів (зайців, козуль) це час коли формуються територіальні пари, створюються колоніальні поселення, будуються гнізда у більшості птахів, активно проходять шлюбні ігри. Постріли, наявність людей і собак сприяє розлякуванню птахів і звірів, порушенню процесів формування гніздових пар та колоній навколоводних видів, токових ігор, перешкоджають будівництву гнізд тощо. Все це робить весняне полювання морально не допустимим і чітко відповідає вислову що осіннє полювання — це збір урожаю, а весняне це проїдання насіннєвого фонду.
Ще одним найважливішим табу весняного полювання є глобальні популяційні зміни в групі гідрофільних птахів та тенденції, які спостерігаються протягом останнього століття. Негативні тенденції відзначено у 140 видів, з яких у 53 протягом двох останніх десятиліть відбулося скорочення чисельності майже наполовину, а у 87 — на 25%. У Львівській області за останні 50 років не були відмічені 22 види птахів, які до цього тут регулярно зустрічалися. В орнітофауні Дніпропетровської області протягом ХХ століття повністю зникли 10 видів. Із 188 видів птахів, відмічених на гніздуванні у Хмельницькій області, за останні 50 років перестали гніздуватися 24 види, а з сучасних 173 видів для 35 кількість гніздових пар коливається в межах 1-20. На сьогоднішній день на межі зникнення в Україні деякі, колись звичайні мисливські, гніздові види птахів: деркач, чернь білоока, гуска сіра, тетерук, шилохвіст, широконіска та інші.
Хто з наших пересічних мисливців зможе назвати рідкісні, зникаючі та вразливі види та розпізнати їх у природі? Будьмо відвертими — одиниці. Тому весняне полювання в сучасних умовах можливе лише в середовищі високоорганізованих, з поставленою на належному рівні культурою, мисливських колах, які повинні бути максимально обізнані, знати та розрізняти в польових умовах види птахів які дозволені і на яких полювання заборонено. На жаль, в сучасній мисливській атмосфері гуманісти, романтики та поціновувачі прекрасного перевелися, адже в нас модним стало полювання в колах "нових" українців, які своєю вседозволеністю, безкарністю, сліпою необізнаністю та наглістю дозволяють собі наводити жах на все живе, не гребуючи ні законами моралі, ні Божими, ні державними. Від цього страждає імідж та ставлення до нашої галузі громадськості, простий мисливець, який дотримується всіх правил полювання, постає як ненажерливий маніяк, убивця диких тварин.
Зрозуміло, що звинувачувати мисливців у глобальному зниженні чисельності практично всіх видів навколоводних птахів не має підстав. Цьому посприяли сукупність різних факторів, але на сьогоднішній день, на тлі загальної депресії популяцій, мисливство може мати вирішальний момент для багатьох глобально вразливих видів, тому, для збереження біорізноманіття, ми повинні поступитися своїми принципами і прислухатися до слова науковців. Заборона весняного полювання — це не навіяний псевдозахисниками природи міф, а реальність сьогодення, підтверджена ґрунтовними науковими дослідженнями.
Сьогодення потребує інтеграцію мисливських і природоохоронних організацій в єдину мережу для відстоювання інтересів охорони природи, поширення екологічних знань, розробка та впровадження природоохоронних проектів, та її подальше раціональне використання. Тому мисливцям потрібно об’єднати зусилля разом з науковцями та громадськими організаціями проти запровадження безглуздих господарських проектів (осушення боліт та вологих лук, вирубки старих лісів в заплавах рік, спрямлення річкових русел), що знищують останні придатні землі для життя птахів.
Мисливська спільнота повинна активно брати участь у природоохоронних проектах, допомагати здійснювати природоохоронні заходи, бути максимально поінформована про насушні проблеми охорони природи тощо.
У Європі весняне полювання повсюди заборонене. Крім цього існує інструмент регулювання відносин й з іншими країнами. Прийнята Афро-Євразійська угода щодо мігруючих навколоводних птахів (АЕWA). Цей договір регулює охорону та управління мігруючими видами на міждержавному рівні і є ратифікований 33 державами.
І на кінець хочу запропонувати мисливцям та любителям природи цікаву альтернативу весняному полюванню — це фотополювання, орнітологічний туризм, спостереження, вивчання та вдосконалення знань з розпізнавання видів, і, що найпрекрасніше, просте радіння весні, пробудженню природи та зародженню нового життя.