Oсь і скінчився мисливський сезон 2010-1011 року. У пам'яті кожного мисливця він залишиться, мабуть, надовго, бо такого відвертого знущання над пересічними мисливцями навіть старійшини не пам'ятають.
Розпочнемо з відкриття полювання на пернату дичину. Про нього вже багато говорилося на сторінках різних журналів та газет і хай як би там не було, а все ж таки у мисливського сезону "відкроїли" майже місяць. Продовжили закриттям того ж таки сезону на пернату дичину, яке відбулося чомусь у середині листопада. А я пам'ятаю, що якихось кілька років тому сезон тривав аж до Нового року. І знову ж хай як би там не було, а мисливський сезон покоротшав ще на півтора місяці. Зробивши нескладні математичні підрахунки, можна зробити висновок, що полювання на пернату дичину було скорочено наполовину, хоча ціна на відстрільні картки зосталася та сама. Сто двадцять гривень не така вже й велика сума і не шкода їх віддати на благо УТМР, але зізнаюсь чесно, за минулий сезон особисто я зробив один постріл по качці, та й то тільки заради того, щоб хоч "стволи прогріти". І з цієї точки зору сума в сто двадцять гривень уже не здається такою малою. У мене виникає питання: чому було зменшено наполовину сезон полювання і не зменшено наполовину ціну відстрільних карток?
Звісно, багато мисливців скажуть, що це смішно, хіба це гроші і т.д., але давайте підрахуємо скільки простий мисливець, мешканець села, витрачає на полювання за рік. Отже, 200 грн. — членські внески за рік в УТМР, 15 грн. — членські внески у лісомисливському господарстві, 120 грн. — відстрільна картка на пернату дичину і 250 грн. — на хутрового звіра. Тепер додамо до цієї суми витрати на боєприпаси, на екіпіровку, на приготування "тормозків", на паливно-мастильні матеріали (для того щоб дістатися до місця полювання, наприклад, до водоймища). Не варто забувати і про тих, кому цього року "поталанило" проходити перереєстрацію зброї, яка хоч і проводиться раз на три роки, та вимагає неабияких зусиль і чималої суми коштів. І навіть якщо ми ведемо підрахунок за один рік і додамо до нашої суми тільки третю частину суми за перереєстрацію зброї, то вийде не так уже й мало. Якщо ми зрiвняємо отриманi цифри із заробітною платою мешканців села, то за найскромнішими підрахунками вийде, що сільський мисливиць витрачає на своє захоплення місячну зарплату, а дехто і дві! А тепер уявіть, що вам за своє захоплення довелося віддати дві місячні зарплати. Не так вже й мало, правда?! Але справа не тільки у грошах.
Кожен розуміє, що УТМР, як і будь-яка структура, для свого існування потребує коштів. Ці кошти воно стягує з членів товариства. А якщо підняти статистику, то можна з'ясувати, що кількість мисливців у нашому районі у радянські часи сягала 720 чоловік, а на сьогоднішній день вона становить 220. Тобто кількість мисливців зменшилася більше ніж у тричі, а значить для того щоб все працювало з тих хто залишився треба й "узяти" відповідно у три рази більше! Отже керуючись логікою, можна встановити що і кількість "людино-виходів" на полювання за сезон зменшилася втричі. Так чому б не збільшити кількість мисливських днів на тиждень для тих хто лишився? Адже коли один чоловік платить за трьох, то він повинен мати право хоч на якусь компенсацію. Тим більше, що не кожен мисливський день можна використати. То погода зіпсувалась, то сімейні справи не дозволяють, то проблеми на роботі. Зась вам! Відібрали і колись дозволені для полювання святкові дні!
То чому ж у наших угіддях не більшає зайців? На них же стали полювати у три рази менше! Можливо, ті мисливці, що полюють зараз, стали влучніше стріляти, чи може нинішні зайці стали не такими спритними? Навряд! Так може відповідь десь криється у іншому? Можливо ця "весела" математика потроїла кількість не зайців, а їх ворогів?
Пам'ятаю, у ті роки, коли я лише вступив до лав мисливського товариства, було великим дивом побачити в наших угіддях вовчий слід! А рік тому мене з товаришами на полюванні вовк мало не збив з ніг! А років три тому в одному із вимираючих сіл нашого району скажений вовк через вікно заліз у жиле помешкання! Не пощастило бідоласі, бо натрапив на чоловіка який багато років "відсидів", і мабуть ще й не таке бачив! Чоловік не розгубився і "порішив" сірого за допомогою кухонного ножа, хоча і самому йому добре дісталося. А що вже говорити про лисиць. Чи доводилось вам коли-небудь весною бувати біля нори, де лисиця виводить лисенят? В нашій місцевості, де майже немає лісів, лисиця часто облаштовує своє лігво у ярках або й серед поля у норах бабаків. Це місце можна безпомилково визначити по десятках заячих та бабачачих лапок, які валяються навкруги. Коли малим лисенятам вже не вистачає материнського молока, і вони переходять на м'ясо (а одними мишами такий гурт не прогодувати), мама лисиця починає безперестанно полювати. А найлегшою і найситнішою здобиччю у цей час якраз і стає молодняк зайців та байбаків. Тому і виходить, що лисиця, як ніхто інший, вносить свої корективи у чисельність зайців у мисливських угіддях.
А ось тепер ми переходимо до ще одного "знущання" з простих мисливців — до дивного нововведення минулого сезону. "Великі уми" нашого часу "возвели" лисицю до звання цінного хутрового звіра і запропонували нам у лютому полювати на нього, при цьому сплативши за один вихід всього 20 гривень. Та хочеться спитати: що то за такий цінний хутровий звір, смушок якого у мисливців купують (в кращому випадку) за 50 гривень? І що то за цінний звір, кількість якого у мисливських угіддях перевищує норму у кілька разів? Порівняймо ціну лисиці у радянські часи і зараз. У 80-роках минулого століття, вполювавши одного лиса, мисливець повністю виправдовував витрати і на відстрільні картки і на боєприпаси, а продавши 4-5 "шкурок", можна було придбати і новеньку рушницю! Тому в ті часи полювання на лисиць приносило неабиякий прибуток і було популярним серед мисливців. Багато мисливців тримали "норних" собак, полювання з-під яких було досить результативним. На лисиць полювали також із засідок біля скотомогильників, біля скирт соломи і т.д. Та і взагалі на будь-якому полюванні перевагу надавали не зайцям, а якраз лисицям! Тому і чисельність їх була не такою вражаючою. І що ми маємо тепер? Хто захоче полювати на лисицю та ще й платити за це гроші? По-перше, лисиця в кінці сезону вже не та що була на початку, і під постріл вже так просто вона не потрапить. Лисиця — не заєць, і "з підходу" її не вполювати ні на початку, ні в середині, ні в кінці сезону: надто вже вона чутлива. Лишається надія тільки на "гончаків". А наші лисиці неграмотні і мисливську літературу вони не читали і мабуть не знають, що треба тікати від собак по колу, тому майже завжди йдуть тільки їм відомим шляхом та ще й на кілька годин ведуть за собою собак, зіпсувавши таким чином полювання і настрій мисливцям на цілий день. І все ж таки, щоб бути справедливим слід сказати про ще одне нововведення минулого сезону. Восени мисливцям, які придбали "сезонки" на птицю, дозволили полювати на лисиць у присутності представників єгерської служби!
Хоча якщо підійти до цього питання прискіпливо, то до чого тут відстрільні картки на пернату дичину? І що таке "єгерська служба", коли у районі два штатних єгері, а всі інші працюють за договором і отримують за роботу чисто символічну плату!? І чи кинуть вони всі свої домашні справи, щоб повести вас на полювання? Чому б просто не відкрити полювання на лисиць раніше, ніж на зайця? Саме з осені полювання на лисиць виявляється найрезультативнішим. Погода досить тепла і вони не відсиджується у норах. Зайця ж у цей час дуже важко "підняти", тому під час полювання "гончаки", як правило, дуже швидко знаходять лисицю і досить пристойно по ній "працюють". Лисиця в цей час іще не ганята і не стріляна, тому і не летить стрімголов від собак, а ходить тихенько, прислухаючись і намагаючись обхитрити їх. У мисливця ж у цей час більше шансів "підстроїтися" під собак і зробити влучний постріл!
Шановна редакція! Можливо у деяких питаннях я і неправий, тому хотілося б почути думку інших досвідчених мисливців, бо якщо не змінити наше ставлення до полювання, невдовзі від наших угідь залишиться пустеля. А мені дуже б цього не хотілося! Бо полювання для багатьох справжніх мисливців — це непросто розвага, це стиль життя, стиль мислення, спілкування з природою, друзями, веселі історії, розказані і почуті біля багаття під випиту чарчину та смачну мисливську шурпу!
І, звичайно, якими б не були ціни на відстрільні картки, якого б розміру не були членські внески, скільки б не коштували боєприпаси, — це не зупинить справжнього мисливця! Він, не дивлячись ні на що, знайде потрібні кошти і не зрадить своєму захопленню!