ене не можна зарахувати до «прихильників» зброї, які жодного разу не бачили зразків наживо і знають лише їх тактико-технічні характеристики, але просто пройти повз музейну експозицію зі зброєю чи мисливський магазин, не можу. Навчаючись у військовому інституті, ми, курсанти, чистили, розбирали-складали тільки «безсмертні» творіння конструктора Калашникова та пістолет Макарова, шанси потримати в руках щось інше дорівнювали нулю. Але є доля і той, хто стукає, тому дається шанс увійти до відчинених дверей. Мені пощастило протягом певного часу «долучитись» до чехословацьких зброярів — мав справу з важким кулеметом VZ-37 ( ZB-53). Після нього були й інші зразки зброї, але перший… Не такий як наші… Це, напевно, можна порівняти з першою випитою чаркою оковитої, першим поцілунком, першим авто…

Маю наперед сказати, що спочатку ним «награвся», а вже потім шукалась інформація, і, навіть, пощастило побачити телепередачу «Арсенал» про нього. Власне в загальному доступі інформації мало, але певною мірою виручили чеські ресурси. Головне враження від кулемета — досконалість, наскільки все продумано. Володіючи загальновійськовими знаннями з радянської зброї через деякий час я з «імперіалістичним» кулеметом став на «ти» і, навіть, без проблем зміг би його «почистити».

Трохи передісторії: по закінченню Першої світової війни та утворенню держави Чехословаччина, постало питання озброєння армії, яка мала її захищати. Акцент робився на озброєнні власною зброєю, незважаючи на наявність вже перевірених війною кулеметів інших виробників. Важкі кулемети на чехословацькому заводі «Збройовка Брно» почали розроблятися ще в 1930 р. конструкторами Вацлавом Холеком та Мирославом Рольником.

Базою для кулемета бук обраний австро-угорський кулемет Шварцлодзе з коротким ходом ствола. Створений в 1931 р. кулемет отримав товарний код ZB-50. Перший зразок був «сирим», по суті на ньому відточувались конструктивні рішення. В 1933р. з'явився модифікований зразок (код ZB-52), який почав проходити військові випробування, але в 1934 р. на розгляд військовим був запропонований принципово новий зразок — кулемет, що за основу своєї дії використовував газовідвідну автоматику (код ZB-53), адже конструктори мали досвід в створені таких зразків ще в 1926 р., розробляючи легкій кулемет ZB-26. До середини 1935 р. було випущено 500 зразків, які отримали назву VZ-35. Велика Британія купила в середині 30-х патент на кулемет VZ-35 та створила на його базі власний зразок станкового кулемета BESA (від Birmingham Small Arms Company), що в подальшому дозволило створити піхотний (Mark1 (Mk1)) та танковий варіант (Mark 2).