ещодавно Хмельницькій обласній організації УТМР стало відомо, що на розгляд Верховної Ради України виноситься питання про зміни та доповнення діючого природоохоронного законодавства.
Уважно вивчивши запропоновані зміни та доповнення, вважаємо за потрібне через всіма шановний журнал "Зброя та полювання" винести на розсуд як наших народних депутатів, так і всіх мисливців України і наші пропозиції.
Законом України "Про мисливське господарство та полювання" (ст.24) користувачі мисливських угідь змушені платити орендну плату власнику або постійному користувачу земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя, але землевласники не несуть ніякої відповідальності за наявність мисливської фауни, її охорону, проведення мисливського впорядкування угідь та необхідних біотехнічних заходів.
Мисливські ж господарства, які орендують ці угіддя, витрачають кошти на утримання єгерської служби, заготівлю та закупку кормів, будівництво різних біотехнічних споруд, проведення мисливського впорядкування цих угідь. Непомірна орендна плата призведе до відмови мисливських господарств від частини угідь і в результаті – до зникнення мисливських тварин, оскільки землевласник не має зацікавленості в їх збереженні.
Вважаємо за доцільне встановити відповідальність власників або постійних користувачів земельних ділянок за наявність диких тварин на його землях, їх охорону, відтворення та створення нормальних умов для їх існування. Це приведе до співпраці землевласника з мисливським господарством і взаємоконтролем в галузі ведення мисливського господарства та взаємодопомозі.
Цим же Законом (ст.22) передбачено, що площа мисливського господарства має бути не меншою ніж 3 тис. га угідь.
Вважаємо, щоб господарство було рентабельним, могло забезпечити відтворення дичини (під відтворювальну ділянку відводиться не менше 20% території господарства), запровадити весь комплекс біотехнічних заходів, створити єгерську службу (на 1 єгеря має припадати не більше 17 тис. га угідь) – площа мисливського господарства має бути не меншою ніж 10 тисяч гектарів угідь. Така площа господарства дасть можливість забезпечити різноманітність полювання (полювання на пернату дичину, хутрових звірів та ліцензійне полювання на парнокопитних тварин), а звідси і надходження на біотехнічні та охоронні заходи.
Великим злом у веденні мисливського господарства є браконьєрство. Однією єгерською службою боротися з цим злом дуже важко. Раніше було передбачено громадську єгерську та інспекторську службу, яка підтримувалася винагородами за виявлення та притягнення до відповідальності порушників природоохоронного законодавства.
Так, особі, що виявила порушення правил полювання, виплачувалася винагорода – 50% від стягненого з порушника штрафу та 20% від відшкодувань за заподіяні мисливському господарству збитки. Це сприяло тому, що до 75% складених протоколів про порушення правил полювання та риболовлі припадало на громадськість.
Вважаємо за потрібне відновити відмінені раніше винагороди за боротьбу з браконьєрством.
Крім того, необхідно визначитись, коли громадяни України мають право бути мисливцями та коли мають право користуватися мисливською зброєю. На сьогоднішній день в Законі є значні розбіжності з цих питань.
Головний мисливствознавець
Хмельницької обласної ради УТМР
Василь КОЧУПІНДА