Главная / 2007 / Оружие и охота №6

Олег ПАЩЕНКО.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу. На підтвердження цих конституційних положень Законом України від 13 грудня 2001 року "Про тваринний світ" (статті 9, 10) кожному громадянину надано право використання тваринного світу, серед різновидів якого мисливство знаходиться на першому місці. На території України мешкає 117 видів ссавців, 270 — птахів, 21 — рептилій, 117 — амфібій, 44371 — безхребетних. Мисливський фонд України становить понад 244 види птахів і понад 100 звірів. Загальна площа мисливських угідь України близько 50 млн га.

На початку XXI ст. за прогнозами вчених до Червоної книги України можуть бути занесені ще 20 видів ссавців та ряд інших видів тварин.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 16 жовтня 1992 року "Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки" дослідження у сфері охорони навколишнього природного середовища, серед яких є тваринний світ, посідають провідне місце в реалізації екологічної політики в Україні. Враховуючи положення Закону України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" на цьому шляху як головний вектор вирішення проблем кримінальної відповідальності за незаконне полювання в юридичній літературі розглядається насамперед поліпшення нормотворчої діяльності та практики застосування чинного законодавства в цій сфері.

Переважна більшість правових вимог, у тому числі й кримінально-правових, кримінально-процесуальних та міжнародно-правових щодо охорони, відтворення, раціонального використання та оздоровлення мисливських звірів і птахів як складової частини тваринного світу України знайшли своє відображення в законах України: від 22 лютого 2000 р. "Про мисливське господарство та полювання" зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України: від 7 лютого 2002р. №3053-III, від 15 травня 2003 р. № 762-ІV, від 11 липня 2003 р. № 1122-ІV, від 20 квітня 2004 р. № 1695-IV [6;9]; від 13 грудня 2001 р. "Про тваринний світ"[3]; від 7 лютого 2002 р. "Про червону книгу України"[10]; від 16 червня 1992 р. "Про природно-запо-відний фонд України" зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України: від 5 травня 1993 р. № 3180-ХП, від 14 грудня 1999 р. № 1287-ХІV, від 11 грудня 2003 р. № 1377-XIV[7;8]; в Постанові Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993 р. № 399 "Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України"; в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 16 квітня 1998 р. № 41 "Про затвердження розміру збору за видачу посвідчення мисливця і контрольної карт-ки обліку добутої дичини та порушення правил полювання"; в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 27 грудня 2000 р. № 153 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі ліцензії на добування мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин"; в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 8 квітня 2004 р. № 16 "Про проведення полювання в мисливський сезон 2004"; в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 21 квітня 2003 р. № 76 "Про проведення полювання на диких парнокопитних і хутрових звірів у мисливський сезон 2003/2004 року та інших.

Проте, незважаючи на певну урегульованість питання щодо відносин, що стосуються мисливських звірів і птахів, багато громадян не дотримуються приписів полювання, які є центральним питанням, де визначається як загальний режим мисливського господарства та тваринного світу, так і порядок здійснення полювання: від моменту виникнення права на полювання, місць, строків, обстановки, способів, засобів, знарядь і видів полювання.

Саме ці порушення правил і норм полювання зумовили Президента України В. Ющенка висловити думку "про те, що мисливство потрібно заборонити". На підтримку цієї позиції екс-президент України, народний депутат України Л. Кравчук висловився, що "ця позиція, може, по суті і вірно — не можна проводити дике варварське полювання", що не рідко приводить до трагічних наслідків. Смерть колишнього губернатора Харківської області, народного депутата України Є.Кушнарьова не перший випадок трагічного полювання високопосадових осіб нинішньою зимою. 6 грудня 2006 р. кулею, випущеною із мисливської зброї, був убитий нач. управління державної судової адміністрації Сумської області Давид Георгадзе. Порушено кримінальну справу за статтею необережне вбивство. Два місяця раніше, 17 жовтня, на полюванні в Миколаївській області загинув директор компанії "Цемремонт". В середньому, за даними Держкомлісгоспу, кількість убитих та поранених на полюванні становить приблизно 30 чоловік на рік.

Брак наукових досліджень щодо складових біосфери, біотехнічних заходів, правовий нігілізм, варварське знищення мисливських птахів та звірів призводить до різкого зменшення їх популяцій, а ще жахливішим є те, що деякі види тваринного світу перебувають під загрозою повного знищення.

Кримінально-правова характеристика складу злочину незаконне полювання

1.1. Поняття і суспільна небезпечність злочину незаконного полювання.

Як відомо, в основу поняття "незаконне полювання" мають бути покладені сформульовані законом протиправні дії. У ч. 1 ст. 248 КК України ці порушення правил полювання об'єднані з настанням істотної шкоди як рівнозначні. Але з їх переліку, що приводиться в Законі України "Про мисливське господарство і полювання", видно, що найменшою ступінню суспільної небезпечності характеризується таке порушення, як полювання без відповідного дозволу, ще більш високий ступінь суспільної небезпечності представляє полювання в заборонений час, найбільш високий ступінь суспільної небезпечності представляє полювання забороненими знаряддями і способами.

З'ясування суті та визначення поняття "незаконне полювання", а також наукові розробки з проблеми суспільної небезпечності злочину, передбаченого ст. 248 КК України, обґрунтування кримінальної відповідальності за це діяння, з'ясування суті суспільної небезпечності цього явища мають велике значення для правильної кваліфікації діяння винного та зміцнення законності, відіграють важливу роль у боротьбі з указаними злочинами.

Словник української мови під "полюванням" розуміє: "Шукати і переслідувати диких звірів, птахів, риб з метою вбити чи зловити їх". Крім цього, ставиться знак рівняння між поняттям "мисливець" та "полювач". Слід зазначити, що одним з найперших визначень поняття "полювання" як відшукання або переслідування ко-рисних диких тварин з метою вбити або впіймати їх узагалі з метою вступити у володіння ними ми знаходимо в "Проектъ Правилъ объ охотъ съ приложениемъ мотивовъ" 1889 р.

В основному всі погляди, що зустрічаються в юридичній літературі, на поняття "полювання" і його зміст збігаються на існуючому тлумаченні цього поняття, тобто розглядають його як: вистежування з метою добування, переслідування і саме добування диких звірів і птахів, а також знаходження в мисливських угіддях з рушницями, собаками, ловчими птахами, капканами й іншими знаряддям полювання.

Деяке уточнення цього поняття вносить Закон України від 22 лютого 2000р. "Про мисливське господарство та полювання". При цьому використовуються поняття як "мисливство", так і "полювання". Так, під мисливством мають на увазі вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь. Цікаво, що під полюванням тут розуміють дії, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах.

Аналіз нормативних актів, що регулюють полювання, та існуючих визначень приводять до висновку, що ця діяльність може проявлятися нижченаведеним чином і обов'язково мати такі характеристики: 1) як один з видів спеціального використання тваринного світу України (п.4 Положення, ч. 4 і ч. 11 ст. 1 Закону України від 22 лютого 2000р. "Про мисливське господарство та полювання"); 2) предметом полювання є мисливські звірі та птахи, що перебувають у стані природної волі, або утримуються у напіввільних умовах, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення (ч. 1 ст. 1 Закону); 3) підставою полювання є дозвіл на добування мисливських тварин (посвідчення мисливця, квиток громадської мисливської організації, документ про сплату державного мита, ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на право користування мисливською зброєю, щорічна контрольна картка обліку добутої дичини); 4) добування диких звірів і птахів під час полювання проводиться лише в межах мисливських угідь; 5) суб'єктами здійснення полювання можуть бути лише особи, які мають право на полювання (ст. 12, 13 Закону України від 22 лютого 2000р. "Про мисливське господарство та полювання"); 6) головні елементи полювання — пошук, вистежування, переслідування і добування (відстріл, від-лов) диких звірів і птахів; 7) основні дії при полюванні — це відстріл, відлов, вистежування, переслідування, добування; 8) до полювання відноситься (ст. 12 Закону України "Про мисливське господарство та полювання") перебування осіб в межах мисливських угідь, у тому числі на польо-вих і лісових дорогах (крім доріг загального користування), при наявності: а) стрілецької зброї (в тому числі лука, арбалета) або капкана та інших знарядь добування диких звірів і птахів; б) мисливського собаки або ловчого звіра чи птаха; в) продукції полювання; г) будь-якої зібраної розчохленої стрілецької зброї (в тому числі лука, арбалета).

На підставі викладеного, під полюванням слід розуміти вид спеціального користування тваринним світом, який характеризується пошуком, вистежуванням з метою добування, лову, розселення, використання в зоопарках, а також переслідуванням і самим добуванням диких звірів і птахів, які знаходяться у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах, особою, яка має право на полювання (до останнього прирівнюється перебування в мисливських угіддях з рушницями, мисливськими собаками, ловчими птахами, капканами й іншими знаряддями полювання, а також мисливською вогнепальною зброєю, продукцією полювання).

Проте таке визначення має певні неточності, які суперечать чинному законодавству. Розглянемо загальні положення Закону від 22.02.2000 р. Отже, і