Закінчення. Початок див.: "Оружие и Охота" №6, 2007 р.

Полювання з використанням транспортних засобів. Загальновизнаним є те, що до транспортних засобів належать: автомашини, мотоцикли та інші автотранспортні засоби, катери, човни з двигунами, гелікоптери, літаки, моторолери, мопеди, трактори, інші самохідні машини (комбайни, грейдери) тощо.

Для того, щоб визначити, що полювання із застосуванням транспортних засобів є ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину (засобом вчинення злочину, а не знаряддям), необхідно, щоб вказані транспортні засоби мали такі характеристики:

1) вони не завжди використовувались винними під час виконання об'єктивної сторони складу цього злочину (як правило, такі засоби використовуються для проведення підготовчих дій). Наприклад, особа для вчинення незаконного полювання, для швидкого прибуття чи від'їзду з місця події використовує автомобіль або після вчинення незаконного полювання застосовує автомобіль для перевезення незаконної здобичі;

2) щоб засоби вчинення злочинів полегшували під час незаконного полювання основну дію, після якої настає результат. Наприклад, під час незаконного полювання власник використовує автомашину для того, щоб "не проґавити", наздогнати тварину або для освітлення місцевості в темний час доби і після цього проводить постріл з рушниці. Остання в даному випадку виступає знаряддям вчинення незаконного полювання, а автомобіль — засобом вчинення злочину, оскільки, використовуючи автомашину, особа полегшує виконання основної дії.

Викладене вище дає підставу для твердження, що одні й ті самі транспортні засоби можуть в одному випадку виступати як засоби вчинення злочину, а в іншому — як знаряддя такої дії. Про це свідчить і аналіз судової практики. По 15 % вивчених нами справ, як правило, йде змішання засобів і знарядь вчинення цього злочину.

Підводячи підсумок нашому дослідженню, можна запропонувати таке визначення засобів вчинення злочину. Під засобом вчинення незаконного полювання слід розуміти транспорт, який використовує винний або з метою підготовки до цього злочину, або використовує після вчинення злочину, або для виконання об'єктивної сторони незаконного полювання (без безпосереднього досягнення за допомогою транспорту злочинного результату), а також для полегшення основної дії незаконного полювання.

Коли ж мова йде про те, що особа безпосередньо транспортом збиває тварину чи птаха, то, як ми вже зазначали вище, в даному випадку вказаний транспорт виступає вже не як засіб, а як знаряддя вчинення такого злочину, як незаконне полювання, передбаченого не ч. 2 ст. 248 КК, а ч. 1 ст. 248 КК України при настанні наслідків, які вказані в законі.

Незаконне полювання, вчинене особою, що раніше була судима за злочин, передбачений цією статтею. Така кваліфікуюча ознака як незаконне полювання, вчинене особою, що раніше була засуджена за таке полювання не така вже й проста і має в юридичній літературі та на практиці два вирішення. Перше: особою, що раніше була засуджена за незаконне полювання, має бути особа, яка притягувалася за ч. 1 або ч. 2 ст. 248 КК України (якщо ця судимість не була знята чи погашена у встановленому законом порядку. Друге: для відповідальності за вказаною ознакою не має значення, чи була особа засуджена раніше за ч. 1 або ч. 2 ст. 248 КК України (в даному разі важливо тільки те, щоб ця судимість не була з неї знята чи погашена належним чином.

В ч. 2 ст. 248 КК України дається вдале формулювання вказаної кваліфікуючої ознаки з таким змістом "або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею". Про це свідчить її граматичне тлумачення. Ця поправка знімає дискусії, що були раніше, і чітко надає відповідь на запитання практики.

На підставі викладеного можна стверджувати, що ознака попередньої судимості за незаконне полювання, вчинене особою, може бути лише в тому випадку, коли особа раніше була засуджена за незаконне полювання за ч. 1 або ч. 2 ст. 248 КК України, і судимість з неї не була знята і погашена у встановленому законом порядку. Такий підхід відповідає чинному законодавству та практиці застосування цих приписів.

2.2. Відмежування складу злочину незаконного полювання від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту.

Як відомо, кожен злочин має ряд спільних ознак з іншими злочинами. Труднощі, що виникають при кваліфікації і пояснюються цією обставиною. Для того, щоб правильно встановити той чи інший злочин, необхідно вміти чітко відмежовувати його від суміжних складів злочинів.

Відповідь на запитання, за якими саме ознаками слід відрізняти незаконне полювання від суміжних складів, на мій погляд, має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Виходячи з аналізу ознак складів злочинів, можна виділити чотири основні групи:

1. Склади, що не мають між собою жодної загальної ознаки (крім віку суб'єкта і осудності). Відмежування таких складів злочинів не становить жодних труднощів і воно можливе вже при побічному ознайомленні з ними.

2. Склади, що мають три загальні ознаки. Відмежування цих складів не становить труднощів.

3. Склади, що мають дві загальні ознаки та різняться за конструкцією. У цих складах, наприклад, частково збігаються спосіб дій, форма дії, але є різниця за предметом посягання, за метою, за об'єктом і віком суб'єкта. Тут також відмежування загалом не становить труднощів, оскільки може бути проведене за кількома ознаками.

4. Склади, що мають одну відмінну ознаку і однакові конструкції. Саме такі випадки і викликають при відмежуванні найбільші труднощі. Вважаю, що найбільш прийнятим є послідовне їх відмежування за окремими елементами об'єктивної сторони і об'єкту, суб'єктивної сторони, суб'єкту і за ознаками кожного з цих елементів.

У судово-слідчій практиці під час застосування кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за незаконне полювання виникає чимало труднощів, зокрема, під час відмежування цього злочину від незаконного заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом. Різницю у співставлених злочинах слід проводити, насамперед, за основним об'єктом посягання, якщо при незаконному полюванні ними є лише суспільні відносини, що забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення мисливських диких звірів та птахів, то при незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом суспільні відносини, які забезпечують науково обґрунтоване раціональне використання, охорону риб та інших водних тварин та рослин, їх відтворення та оздоровлення. Крім того, істотна відмінність проводиться за предметом досліджуваних складів злочинів. За ст. 248 КК предметом злочину є мисливські звірі та птахи, а за ст. 249 КК таким предметом є риби, водні тварини, а також деякі морські рослини.

Відмежування злочинів за об'єктивною стороною. Об'єктивна сторона злочину — елемент, як правило, найповніше відображений у диспозиції ст. 248 КК України. Тому відмежуванl