Зробити ложу красивою — це ще не все, головне — зробити її придатною для влучної стрільби, що потребує певних фахових знань та тривалого навчання у досвідчених майстрів.
Мал.1.Ложа з крутою пістолетною шийкою та виступом під щоку
Мал.2.Ложі типу "Монте-Карло"
Доля звела мене з тренером-інструктором зі стендової стрільби В.І. Орловим. У свій час він викладав у військовму училищі в Ростові-на-Дону. Саме в його рукописах та нотатках, особистих розмовах з нім, а також у деяких літературних джерелах, здобуто багато цікавої інформації, що могла б стати у пригоді як знавцям зброї, так і майстрам, що виготовляють чи підганяють рушничні ложі.
Почнемо з теорії. Найбільшого поширення як в зброярському виробництві, так і серед самих мисливців набула "класична ложа загального призначення" (мал. 3 а, б, в). Цитуючи Е.В. Штейнгольда, це "худший вариант формы ложи". Гребінь приклада такої ложі має нахил (понижування) від шийки до затилка відносно прицільної лінії. Відповідні таблиці, якими можна скористатися при виготовленні ложі подібної форми, досить часто зустрічаються на сторінках мисливської літератури. Проте слід зазначити, що рушниця з класичною ложею, придбана у магазині, дуже рідко буває більш-менш підходящою до статури стрільця. Якщо ложу не переробляти, мисливцю доведеться протягом тривалого часу пристосовуватися до такої зброї. Існують деякі особливості геометричних параметрів класичної ложі, що безпосередньо впливають на результати стрільби. Зниження затилка приклада на 57–62 мм відносно продовження прицільної планки стволів при нульовому "пітчі" дає влучення вище точки прицілювання (хоча прицілювання виконується вірно). Нормальна довжина ложі потребує плюсового "пітча", щоб компенсувати "підрив" стволів під час пострілу. Кут нахилу затилка приклада, відносно прицільної лінії —"пітч" — цілком залежить від статури стрільця. На гребені ложі цієї моделі існує тільки одна "цільова" точка, і навіть невелика похибка в прикладці рушниці може призводити до постійних невлучень. Якщо ложа має класичну форму, то під час стрільбі з вертикальної стійки, без нахилу вперед "носок" приклада спиратиметься на грудну клітину, що також викликає збої при стрільби догори. При швидкій стрільбі "навскидку" коректувати правильність прикладки та прицілювання немає часу.
Мал.3.Типи лож у залежності від форми шийки приклада: а — з прямою шийкою; б — з напівпістолетною шийкою; в — з пістолетною шийкою
Більш придатною для точної стрільби є ложа моделі "Монте-Карло" (мал. 2). Гребінь приклада, розташований паралельно прицільної лінії і зрізаний біля затилка приклада (створює уступ). Приклад цієї ложі досить широкий. Для визначання розмірів ложі, можна скористатися відповідними таблицями для класичної моделі. "Пітч" такий самий, як і в класичний ложі. Цю ложу виготовляють з високою точністю особисто для кожного стрільця, відповідно до індивідуальних фізичних даних. Стрільба з рушниці, що має ложу "Монте-Карло", на відміну від класичної, більш влучна. Пояснюється це тим, що гребінь приклада ложі "Монте-Карло", розташований паралельно прицільної лінії, і положення ока "далі-ближче" відносно затилка приклада не має суттєвого значення (ціль весь час "по планці"). Слід зауважити, що можливі помилки прицілювання пов’язані, головним чином, з особливостями "стійки" стрільця і невірною прикладкою відбуваються значно рідше, ніж при стрільбі з рушниці з класичною ложею. Саме тому мисливець тренуючись певний час, повинен відпрацювати правільне положення тіла під час стрільбі, довести до автоматизму всі рухи, що супроводжують прийняття цього положення. Нахилившись вперед, треба перенести вагу тіла на ліву ногу (для тих, хто стріляє з правосторонньої стійки), при цьому лікоть знаходиться на одному рівні або трохи нижче плеча, а голова нахиляється до гребеню приклада (доки щока не торкнеться лівої сторони гребеню). Затильник рушниці спирають на плече таким чином, щоб він не виступав над ключицею; нижня частина затильника рушниці повинна бути вільною, тобто не упиратися в грудну клітину. Якщо плече являє собою підпору для затильника, лише 50–60 мм поверхні останнього (в п’ятці приклада) задіяні. "Пітч" (плюсовий, приблизно 5–10 мм) підбирається шляхом пристрілки відповідно до статури стріл&""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""uot;ця.
"Раціональна" ложа не набула широкого розповсюдження серед мисливців. Дійсно, нечасто побачиш рушницю з "горбатим" прикладом, середина гребеню якого помітно вигнута догори. Спеціалісти досить високої думки про якості "раціональної" ложі, особливо зважаючи на зручність швидкого прицілювання по рухомих цілях з вертикальної стійки та легкість, з якою набуваються навички користування рушницею з ложею подібної форми. Проте, така модель не прижилася.
Деякі моделі рушниць відомої італійської фірми "perazzi" комплектують ложею, яку іноді позначають "v.v.". Ця модель поки що не набула широкого розповсюдження, перш за все тому, що кількість зброярів, які взмозі правільно визначити геометричні параметри такої ложі відповідно до статури стрільця дуже обмежена. Однак рушниці з такою ложею закордонного виробництва час від часу у нас з’являються. В.І. Орлов, про якого я згадував на початку розповіді, маючи великий досвід у стендовій стрільбі, грунтовно вивчив геометричні характеристики та конструктивні особливості такої ложі. Ці особливості полягають у тому, що гребінь, на відміну від класичної форми ложі, має підйом від шийки до затилка приклада відносно лінії прицілювання, "Пітч" — нульовий. Помилки при прицілюванні зовсім незначні. Зразу ж попереджу читачів, що таку ложу виготовляють індивідуально для кожного стрільця. Будь-якого іншого стрілця така ложа не задовольнить, тому й оцінити всі переваги моделі, розробленої спеціально для спортивної стрільби по літаючим мішеням, він буде не взмозі.
Важливою частиною ложі, яка суттєво впливає на точність, зручність та швидкість стрільби є шийка приклада. Ії форма залежить не тільки від тенденцій зброярської моди та традицій, а також від деяких конструктивних особливостей рушниць та їх функціонального призначення. Форма шийки приклада буває пряма, напівпістолетна та пістолетна (мал. 3). Іноді ложу з прямою шийкою (до речі, така форма найдавніша) називають "класичний мушкет", або англійською. Ложі рушниць, що мають прямі та напівпістолетні шийки прикладів, дозволяють стрільцю однаково зручно користуватися обома спусковими гачками та правільно тримати лікоть під час стрільби.
Ложа з пістолетною шийкою вважається найбільш зручною для рушниці з одним спусковим гачком. Завдяки використанню саме такої ложі положення кисті руки відносно гачка фіксується досить жорстко (мал. 1).
Розміри шийки приклада та її вигин залежать від величини кисті руки стрільця, (довжини пальців, повноти долоні та деяких інших особливостей); обхват шийки повинен бути щільним і "підганяється" по руці. У майстерні, де виготовляють ложі, повинен бути спеціальний шаблон, на якому майстер визначає основні геометричні параметри майбутньої ложі згідно зі статурою стрільця. Після визначення основних розмірів ложі за допомогою цього пристрою вже більш детально визначають фізичні особливості статури стрільця, а також враховуються відстань від центру зіниці ока до щоки, ширина щелепи, довжина шиї, ширина грудей між пахвами, довжина рук, гнучкість та рухливість стрільця, фізичні вади, вік та багато іншого. Все це слід робити неквапливо, спокійно, дозволяючі зібратися і правильно визначитися. Майстер також повинен враховувати бажання стрільця вицілювати дичину "по центру" чи "під ціль". Після такої досить тривалої і трудомісткої процедури та відповідних розрахунків вам запропонують модель ложі, завдякі якій стрілець зможе з максимальною зручністю для себе та швидкістю виконати прицілювання і зробити влучний постріл.
Під час стрільбі навскидку навіть мисливець-початківець повинен робити прицільний постріл по нерухомій мішені, розташованій на відстані 10–35 м, не більш ніж за одну секунду. Тому, придбавши рушницю, пропоную звернутися до майстра-зброяра або до мисливців, які мають певний досвід полювання. Гадаю, вони із задоволенням допоможуть підігнати ложу до вашої статури. Пристосуватися стріляти з рушниці, що має непідходящу до вас ложу, дуже важко, а перевчитися, тобто позбутися поганих звичок, навіть при користуванні ложею, зробленою особисто для вас, ще важче. Інша справа навички, придбані при користуванні рушницею з ложею, виготовленою особисто для вас. При правильній стійці і прикладці затильника приклада рушниці до плеча вам залишиться тільки зрівняти кінці стволів з ціллю. До речі, правильну стійку слід прийняти до прикладки рушниці, рухатися повинні лише руки стрільця. Шукати прицільну планку і вицілювати дичину (ціль) не потрібно, якщо ложа зроблена з урахуванням особливостей вашої статури. Необхідно відтренувати (завчити) стійки для влучення у цілі, що летять високо або низько. Прийнявши правильну стійку, кінець стволів рушниці тримайте на рівні очей, приклад опущений — початкове положення, що дозволяє мисливцю зробити прицільний постріл навскидку. Дивлячись на ціль, ви направляєте кінці стволів на неї, прикладаючи при цьому затильник приклада до плеча. Постріли навскидку бувають з поводкою чи з упередженням. Який спосіб обрати — вирішуйте самі. З поводкою надійніше. Нагадую, що постріл навскидку відпрацьовується наполегливим тренуванням, завдяки яким розбіжність ока, прицільної планки, мушки та цілі стає якнайменшою. Вивчивши та бездоганно виконуючи ці вправи, залишається навчитися брати правильне упередження до руху дичини. На полюванні слід бути досить спокійним та зосередженим, упередження вибирати, якщо можливо, до прикладки рушниці.